Post title getting code

Яна Бондар — координаторка проєкту продовольчої допомоги.
⠀
Двадцять четвертого лютого Яна знаходилася вдома з родиною в Ірпені. До останнього не хотіла вірити в новини. Але коли в Гостомелі почалися вибухи, родина Бондарів збагнула, що це реальність. Після десяти днів перебування в холодному підвалі Яна з чоловіком та сином вирішила виїхати з Ірпеня.
⠀
Бондарі називають дорогу між Ірпенем та Стоянкою «шляхом довжиною в життя», вона здавалася безкінечною. «Ми їхали до батьків на Житомирщину. Було дуже страшно, ми боялись, що нашу машину розстріляють…», — згадує Яна.
⠀
Коли через місяць Бондарі дізнались, що Ірпінь звільнили — одразу почали збиратись додому.
⠀
«Сьомого квітня, коли заїхали в рідне містечко, то не одразу його впізнали. Руїни, понівечені будівлі…» Але Яна та її чоловік були налаштовані залишатися в країні, відбудовувати місто та допомагати людям.
⠀
Через декілька днів вони побачили велику машину з логотипом ADRA Ukraine, з якої роздавали гуманітарну допомогу. На той час допомога вже дісталася населених пунктів Гостомель, Іванків, Катюжанка, Демидів, Димар та інших. «Місто тільки звільнили. І тут ми бачимо цю машину… це був такий промінь надії на те, що все буде добре…»
⠀
Яна з чоловіком підійшли й запропонували свої послуги у якості волонтерів. «Того ж дня нам дали цілу машину продовольчих наборів та відправили до Бучі», — каже Яна. Так родина Бондарів почала працювати в організації на волонтерських засадах. А потім долучилася до більш глобальних проєктів допомоги — WFP та Hope for Ukraine. «Я бачила стільки людей, стільки зруйнованих доль… Тяжко бачити, як вони радіють простому хлібу, хоча раніше мали набагато більше».
⠀
«Насправді я отримала від ADRA емоційну та психологічну підтримку саме тоді, коли отримала можливість щось робити. Допомога людям мені самій допомогла розвантажитись, повірити в краще майбутнє і в те, що все буде добре. Коли розумієш, що ти не один у своїй біді. Що тебе не кидають напризволяще — оптимізму й віри набираєшся», — додала наприкінці Яна.