«Я хочу бути тут. Я хочу бути в Україні. У мирі»

До повномасштабного вторгнення родина Марини жила звичайним, стабільним життям в Ірпені. Був дім, робота, плани на майбутнє.

«Був свій бізнес. Я ходила на роботу, чоловік також. Дітки навчалися», — згадує Марина.

У Марини багатодітна родина, тому кожен день мав свій ритм, турботи й радощі. Життя, яке здавалося міцним і зрозумілим, зруйнувалося в одну мить.

З початком повномасштабної війни Ірпінь опинився під обстрілами. Постійний страх, вибухи, напруга — реальність, у якій неможливо ростити дітей. Постійно перебуваючи в підвалі, щоб сховатися від обстрілів, ніхто не міг розслабитися. Родина була змушена терміново виїжджати з міста, рятуючи найцінніше — життя.

Діти так перехвилювалися, що зовсім перестали їсти. Стрес був настільки сильним, що дитячий організм просто не витримував. Дорога, страх, невідомість — усе це переживали діти, які ще вчора ходили до школи й мріяли про звичайні речі.

Після виїзду родина дізналася, що їхній дім згорів. Світ наче обвалився. Разом із домом зникло відчуття безпеки, стабільності та опори.

Сьогодні сім’я мешкає в модульному будинку — це дах над головою й шанс жити далі. Але це не той дім, який вони будували роками й наповнювали своїми спогадами.

Попри втрату житла, вимушене переміщення й постійні труднощі, Марина говорить про свій вибір без вагань:

«Я хочу бути тут. Я хочу бути в Україні. У мирі».

Діти в цій родині, як і тисячі інших українських дітей, мріють лише про одне — щоб нарешті стало спокійно та безпечно.
Один із синів мріє стати футболістом. Він дуже любить грати, рухатися, бути на полі з м’ячем. Ця мрія — не просто про спорт. Вона — про життя без сирен, без страху, про дитинство, яке має право бути справжнім.

У найважчі періоди родину підтримували благодійні організації. Вони привозили їжу, засоби гігієни, речі першої потреби. Зараз допомоги стало менше, але вона все ще є — і з базовими потребами родина не залишається сам на сам.

Цього разу підтримку надала благодійна організація ADRA Ukraine у межах проєкту ADRA Kids. Діти родини отримали коробки, наповнені канцелярією, корисними й розвивальними матеріалами, а також речами для дозвілля.

Це не просто набори — це підтримка, яка допомагає дітям знову вчитися, гратися, розвиватися й хоча б частково повертати відчуття нормального дитинства.

Ця історія — про родину, яка втратила дім, але не втратила віру.
Про дітей, які дорослішають у війні, але не перестають мріяти.
І про те, наскільки важливою залишається підтримка — сьогодні й надалі.

Марина Сербук, місто Ірпінь, Київська область
Грудень 2025