Post title getting code
Співробітники ADRA розповідають про значущі події чи спогади, пов’язані з їхньою роботою в благодійній організації. Сьогоднішня розповідь належить Жану Тірану, фінансовому директору австралійського представництва ADRA.
У 2022 році він взяв участь у фінансовому саміті мережі ADRA в Празі. Під час польоту додому, коли він вкладав свої речі на верхню полицю, одна зі стюардес, що в цей час була позад нього, почала невтішно плакати.
«На мені була футболка ADRA, вона побачила логотип і просто в істериці відступила назад, плачучи», — розповідає Жан. Бувають випадки, коли пасажири поводяться грубо або ображають стюардес, тому інші бортпровідники кинулися до неї, думаючи, що Жан зробив щось, що спровокувало її реакцію.
«Вони всі прибігли до мене, думаючи, що я щось сказав або зробив, щоб образити її, тому що вона практично себе не могла контролювати», — розповідає Жан. Але весь цей час вона промовляла: «Велике спасибі за те, що ви зробили для моєї родини! Дякую вам! Дякую! Дякую!».
Жан глянув на її бейджик і побачив, що у цієї стюардеси, яку звали Оксана, поряд з її ім’ям був український прапор, що вказувало на її країну походження.
«Інші стюардеси зрозуміли, що їй треба кілька хвилин перепочити», — розповідає Жан. Оксана підсіла до Жана й розповіла йому свою історію. За кілька місяців до цього почалася війна в Україні, і родина Оксани жила в районі, який незабаром став лінією фронту.
«Вона розповіла мені, що їх в сім’ї шестеро братів і сестер», — говорить Жан. «Її брати і батько були призвані до армії. Вона вже кілька місяців не мала з ними зв’язку. Вона навіть не знала, чи живі вони».
Сім’я Оксани, що залишилася, — її тітки, діти, бабуся, дідусь і мама — жили разом в одній квартирі на лінії фронту.
«Вона впізнала цей логотип тому, що по них тоді приїхав автобус ADRA, — розповідає Жан, — автобус приїхав і забрав їх, і коли вони відʼїхали, їхній будинок вибухнув. Вона розповіла, що до вибуху залишалися лічені секунди». Оксана розповіла, що ADRA не просто евакуювала їх з лінії фронту, а й допомогла її родині перебратися до Польщі.
«Це був дуже, дуже зворушливий момент, — говорить Жан, — вона каже: “Велике спасибі”, а я відповідаю: “Але ж я цього не робив! Це не я. Це логотип…”».
