Надаючи допомогу постраждалим, ми кожного дня стаємо свідками історій, які вражають до глибини душі. Сьогодні розповідаємо декілька з них.

Олександр та Христина з Вугледару Донецької області

«Два з половиною місяці ми ховались під землею від постійних бомбардувань. Ми вірили, що все закінчиться, тому не хотіли покидати домівку. Але згодом вирішили рятувати малого синочка Сашка. Власною машиною дістатися безпечного місця взагалі нереально. Нам пощастило з волонтерами, які вже неодноразово евакуювали людей та знають, куди їхати. Полями та городами ми дістались Запоріжжя. Тепер одне бажання — відпочити…»
А у малого Сашка бажання одне — щоб війна закінчилась та все відремонтували якнайшвидше.

Вікторія з Ірпеня

«Я з перших днів війни перебувала з родиною в Ірпені. Перші дні окупації ми знаходились в погребі сусідки. Досі згадую зі страхом, як почали обстрілювати будинок, де ми ховалися. Спочатку моторошні звуки були, пропало світло… потім ми відчули запах диму і зрозуміли, що горимо. Коли вибрались на свіже повітря, побачили на місці дому лише попіл. Ми евакуювалися в іншу частину Ірпеня, бо не хотіли їхати далеко. А через декілька днів вже нашу власну домівку знищила авіабомба. Зараз ми без житла, без роботи, але з вірою в те, що все буде добре. Вперше про продовольчу допомогу в межах проєкту WFP та ADRA Ukraine я почула від сусідів. Враховуючи ціни на продукти та їх відсутність на полицях, така допомога стала для нас вкрай важливою».

Багатодітна родина з Донецька
Ірина Погонська

«Ми родом з Донецька. Тікали з рідного дому ще у 2014 році, коли там розпочалися активні бойові дії і наш будинок був ущент зруйнований. Зараз я з трьома дітьми та старенькою мамою проживаю в селищі Комишанка Сумської області, добиратися сюди дуже складно та довго. Жодних аптек, магазинів чи транспорту поруч, тож для нас продовольча допомога від організації — це просто спасіння…».